Допомога Денису Голодюку

Військовим, які лікуються після повернення із зони антитерористичної операції потрібна наша допомога. Попри те, що лікування повністю оплачує держава, у поранених попереду тривала реабілітація. А на це потрібні значні кошти.

3 серпня, у важкому бою під Слов’янськом, вибухом гранати 22-річному Денису Голодюку, мешканцю села Червоне Полонського району, розірвало ногу.

 В результаті - відсутність 4 сантиметри кістки, сухожилля та артерії, роздроблені кістка та суглоби, множинні осколкові поранення.

Батько Дениса був кадровим військовим, служив у морській авіації, тож не дивно, що хлопець зі школи мріяв про військову кар'єру. Причому, служити хотів не будь-де, а в елітних, десантних військах. Фізично був добре розвинутий, мав сильний характер, тому, незважаючи на невисокий зріст, хлопця боялися навіть старшокласники.
Служити пішов, як і мріяв, в аеромобільні війська, в 95-ту бригаду.

Вже після армії, після року пошуку роботи (працював в охоронних фірмах), прочитав оголошення про те, що йде набір на контрактну службу. І в травні минулого року повернувся на військову службу - у розвідку.

8 квітня цього року бригаду, в якій служив Денис, відправили на Схід. З 23 квітня бійці знаходилися у Слов'янську, на горі Карачун, якраз тоді, коли там хазяйнували бандити. 

“Коли не зателефоную, - розповідає мама Дениса, Олена Андріївна, чую - вибухи, стрілянина. Плачу: “Сину, за що ви там гинете?”. А він мені: “Як не ми, то хто? Вони ж завтра можуть бути в нас, і що ти тоді скажеш?”.
Запитую: “Голодний?”. “Ні, у нас все є”. Він жодного разу не сказав, що їм чогось не вистачає. Вже потім, коли побачила його в лікарні, зрозуміла, в яких умовах ці діти там жили. 

В нього все тіло було чорне від бруду, ноги, нігті, як у бомжа. Їм не те, що не було де помитися, вони не мали навіть води, щоб напитися, і пили з калюж. 

Ввечері, 2 червня, телефоную: “Синку, коли це все закінчиться?”. “Скоро”. А батькові зізнався, що цієї ночі має відбутися серйозний бій. 

... Вночі їхня колона виїхала, і о пів на п'яту ранку на них напали терористи. 
Біля села Семенівка під Слов'янськом Дениса поранили. В тому бою, на очах у хлопця, загинув його комбат Тарас Сенюк - справжній солдат, який завжди був поруч із хлопцями, і якому посмертно присвоїли звання Героя України.

За словами Дениса, на них заздалегідь була зроблена засідка. Обстрілювали з усього, що стріляє, хіба що танків не бачили. 
“Там було біля тисячі бойовиків, в основному - чеченців, - розповідає хлопець. - Ми, як розвідка, йшли першими, тому основний удар прийняли на себе. В комбата поцілив снайпер, і він загинув на місці. Ми з хлопцем відтягли його і пішли першими. Нашому капітану відірвало ногу. А потім осколком гранати розірвало стопу мені...”

За той бій Денис був нагороджений орденом «За мужність».

Ногу складали буквально із шматків
Через шість годин він, з величезною крововтратою і ногою, над якою лікарі довго мудрували - ампутувати чи рятувати - уже був на операційному столі однієї із харківських лікарень. Першу операцію зробили там же, у Харкові, інші 20 (!) - у Києві. Майже всі - під загальним наркозом. 

Французькі лікарі, які оглядали хлопця, радили ногу ампутувати - внизу, в голеностопі, вирвано майже все, - не було ні суглоба, ні кісток, стопа трималася на зв'язках і обривках м'язів. Французи радили: “Не мучте організм”. Але в них дуже добре розвинуте протезування, в нас же - такого немає. Та й грошей на якісний протез, ціна якому - сотні тисяч доларів, у родини немає. 
Денис Голоднюк / narodka.com.uaТому наші лікарі взялися рятувати ногу і склали її буквально із шматків. За словами самого пораненого, те, що військові медики зробили для збереження ноги, може стати темою докторської дисертації.

Мати Дениса, Олена, яка працювала листоношею, щоб бути постійно біля сина, змушена була розрахуватися з роботи. Щоб було на що жити, влаштувалася співпрацівником.

Хлопець уже після нагородження орденом побував у відпустці в рідному селі Червоне, що на Хмельниччині. Там його зустрічали як справжнього героя. Районна газета «Новий шлях» присвятила Денисові нарис. Про відважного розвідника і сильну духом людину розповіли в репортажах аж… 25 телеканалів. Під час відвідин батьківського дому заручився з коханою дівчиною Галиною, яка все літо доглядала Дениса в госпітальній палаті.

Лікарі зберегли для Дениса ногу, однак, за їх словами, згинатися в голеностопі нога не буде.

Зараз Денис вже відчуває м’язи ноги. Але, щоб відновити її функції, потрібне тривале і дороговартісне лікування, яке необхідно почати терміново.

У Дениса є мрія повернутися на передову.  «Якщо ця мрія не здійсниться, то маю запасний варіант, — зауважив він. — Я заочно навчаюся в одному з вишів Житомира. Сподіваюсь, набута спеціальність дозволить знайти гідне місце у житті. Знаєте, як у нас говорять: десантники ніколи не здаються. Тож ще повоюємо!»
 

Куди можна переказати матеріальну допомогу: Карта ПриватБанку 5168 7572 3060 5604 на ім’я матері Голодюк Олени Андріївни.

 

За матеріалами сайтів:

http://ye.ua/news/news_17515.html

http://tvradiozt.com.ua

http://army.unian.ua

http://atoheroes.org